Літературно – пісенна година «Повернутися, щоб жити у серцях» присвячена 160 річниці перепоховання праху Т.Г.Шевченка на Чернечій горі поблизу Канева
22 травня – важлива дата для кожного українця. У цей день прах Тараса Григоровича Шевченка, згідно з його заповітом, перепоховали в Україні. Адже помер 47-річний український поет у Санкт-Петербурзі, там його (на Смоленському кладовищі) спочатку і поховали. Але і друзі Тараса Григоровича, і численні шанувальники його творчості знали про палке бажання поета бути похованим згідно з його «Заповітом», написаним ще в 1845 році, на рідній землі – «Як умру, то поховайте мене на могилі серед степу широкого на Вкраїні милій…».
Після того, як п’ятдесят вісім днів прах Шевченка перебував у Петербурзі, його домовину, згідно із заповітом, за клопотанням Михайла Лазаревського було перевезено до України й перепоховано на Чернечій горі біля Канева.
Сьогодні, для вшанування Великого Кобзаря, в Красилівській громаді біля пам’ятника Тараса Шевченка відбулась літературно-музична година, під час якої міський голова Ніла Островська та працівники міської ради, творчі колективи громади вшанували пам'ять Великого Кобзаря.
З вітальним словом до присутніх звернулась міський голова Ніла Островська:
«Сьогодні ми вшановуємо найвеличнішого українця – Великого Кобзаря Тараса Григоровича Шевченка.
Шевченко піднісся до вершин людського духу, до вершин вселюдської любові, його велич визнана в усьому світі, його твори видавались за кордоном більше трьохсот разів на 147 мовах світу. І навіть зараз, через століття його твори не втрачають актуальності і є дороговказом для усіх нас – як потрібно любити і плекати рідну мову, рідну культуру і рідну землю…
Свою Україну любіть.
Любіть її… во врем'я люте,
В остатню, тяжкую мінуту
За неї Господа моліть».
«Від Австралії до Аргентини і Бразилії, пам’ятники Шевченку стоять скрізь, де є українці, а українці є по всьому світу. Вчені кажуть, що перше місце по кількості пам’ятників у світі займає Ісус Христос, а друге – Тарас Григорович Шевченко. І про це варто задуматись, чому це саме так? Адже Кобзар для українців вже давно став іконою.» , - підсумував Микола Солтис.
Доки українці шануватимуть Шевченка, доти дух волі не покине їх, доти вони матимуть Боже благословення на власну незалежну державу – Україну. Пам'ятаймо про це!
