Красилів у віршах

 Красилів

Скажи мені, у чому твоя сила?

Гортаєш календар моїх років.

Ось подруга-весна зазеленіла,

І каже: « Подивися навкруги!»

Так, сила у красі твоїй, звичайно.

Та не тому у колі літ і зим

Шукаю відповідь я на питання:

Чому не хочу йти з твоїх обійм?

Бо тут знаходять зорі мою хату,

І мрію я під сонцем і дощем.

Мені подарували батько й мати

Моє красиве місто над Случем!

Для мене ти- реальність і легенда.

Дороги пам’яті тут приведуть

В минуле, та у якості презента

Стежки надій в майбутнє заберуть.

Лише у цьому місті всі знайомі,

А друзі тут-і добрі, і прості.

Кохання перше, і таємні, і відомі

Події стались різні у житті.

Тримати вмієш іноді до болю,

Гірке й солодке, як вино, та знов

Красилове, лишаюсь я з тобою,

І віддаю тобі свою любов.

В полоні у твоїх краси і сили

Зробила я нарешті відкриття,

І знаю вже, чому ти серцю милий:

Красилів- моя доля і життя!

  Тарасова Оксана Вікторівна

Отак - поля, до лісу стежки.

Отак, ліворуч - знов поля,

Поздовж доріг - тополь мережки.

Красилів рідний... Це земля,

Яка в мені живе без фото,

Очей не плющу - бачу схил,

Де є улюблена робота:

Джерельце вибилося з сил,

В торішнім листі, безголосе,

Сховало личенько своє.

Звільняю воду, і виносить

Вода піщинки, і снує

Тихеньку пісню між галузок,

Між глини темної і трав...

Розбився промінь - скільки друзок

Упало, сонячних, у став.

Притулок плеса - денце яру,

Що ген розлігся між горбів.

І хтось жене чудну отару:

Овечок скілька і корів...

А обрій губиться в тумані,

І знов: поля - тополі - ліс...

Там чебреці цвітуть духмяні.

І видно там Великий Віз. 

Автор невідомий

МОЄ МІСТО КРАСИЛІВ

Красилове мій,

Хрести й купола,

Народження віршів

І пісня жива.

Красилове мій,

Любове моя,

Моє гарне місто

І мрії й дива.

Є радісна пісня,

Є радісне слово.

У танцях, у праці,

Весела розмова.

Красилове мій,

Жива тут природа.

І серце радіє –

Є віра народу.

Живе моє місто,

Живе й розквітає.

В красі і у праці

Народження має.

Софія Глюзіцька

МІЙ КРАСИЛІВ

Де Случ в далину котить хвилі,

У цвіті садів і лісів,

Розкинулось місто Красилів

В своїй неповторній красі.

Вечірня зоря посміхнеться

І згасне натруджений день,

Замріяне місто озветься

Суцвіттям барвистих пісень.

В священній борні за свободу

Пройшов я багато доріг.

За міста мого юну вроду,

За милий батьківський поріг.

Про долю твою я співаю,

Щасливе твоє майбуття.

О, місто моє, мій розмаю,

Ти радість моя і життя!

Олексій Грищук

Ген, понад ставом, в долині...

Ген, понад ставом, в долині, встає

В краї Подільському місто моє –

Рідний Красилів, мов сад навесні,

Крихта землі – найдорожча мені.

Ось простягаються вулиць стрічки

Аж до Случа – голубої ріки,

Де понад плесом її иечії

Верби розчісують коси свої.

Площі широкі, троянд оксамит,

Неба безкрайнього чиста блакить,

Новобудови встають – тут і там,

Міста краса непідвладна літам.

В місячні ночі над містом моїм

Линуть чудові пісні солов’їв.

Разом з зорею на крилах несуть

Сонячних ранків чарівну красу.

Туди, де над ставом, в долині, встає

В краї Подільському місто моє –

Рідний Красилів, колиска моя,

Серцю навік найдорожча земля.

Я. Бобровська

КРАСИЛІВСЬКИЙ ВАЛЬС

Встає зоря вечірняя

В безкраї небо просині.

Каштани заквітчалися

Багряним стуком осені.

А ми йдемо, милуємось,

Твоїй красі дивуємось,

До тебе серцем линемо,

Красилів рідний наш!

Виходить юнь на вулицю:

Дівчата , наче горлиці.

Рука з рукою стрілася,

До серця серце горнеться.

А ми йдемо, всміхаємось,

Мов з юністю стрічаємось,

До тебе серцем линемо,

Красилів рідний наш!

Прийде весна заквітчана

В кипінні сніжно-білому,

А дівчинонька-горлиця

Впаде на груди милому.

Ой вишита мережечка –

Дитячих років стежечка,

До тебе серцем линемо,

Красилів рідний наш!

В.Атаман

КРАСИЛІВ - МІСТО ІЗ КРАСИ І СИЛИ

Красилів – місто із краси і сили,

Із зелені й квітів у росі…

Мені ти завжди гарний, щедрий, милий,

Тут мій куточок рідної землі.

Купаються у квітах твої ранки,

У зелені тут тонуть вечори…

І хай тебе не прикрашають замки,

Зате – берізки, клени й явори.

Вже п’ять століть купаєшся у вроді,

Та все одно ти завжди молодий!

Живи і квітни, рідний мій Красилів,

Таким ти був і завжди будь таким!

Галина Косюк

ТОБІ КРАСИЛІВ

Є серед міст великих і величних

Куточок найріднішої землі,

Де пахне хлібом і п’янить від липи,

Де все в цвіту буяє навесні.

Моє старе і юне рідне місто,

Красиве ззовні й щедре від душі,

Ти не старій, хай літ мине ще двісті –

Купайся в квітах ніжних й запашних.

І хай доводить хтось, що ти посивів,

Хай називає дідом чи старим,

Та все ж пишайся тим, що ти – Красилів,

І будь довіку мудрим й молодим.

Галина Косюк