Що таке лістеріоз
У 2023 році в Україні було зареєстровано 12 випадків лістеріозу, загальнонаціональний показник захворюваності склав 0,02 на 100 тисяч населення. В той же час, у 2022 році було зареєстровано лише 2 випадки лістеріозу.
У 2023 році найбільша кількість випадків була зафіксована у Волинській
області (4), показник захворюваності склав 0,4 на 100 тисяч населення. Випадки
також реєструвались у Житомирській, Полтавській, Харківській, Запорізькій та
Хмельницькій областях.
У зв’язку з погіршенням епідемічної ситуації щодо захворюваності на
лістеріоз на території окремих регіонів України, надсилаємо основні рекомендації
для використання в роботі при проведенні епідеміологічного нагляду, в т.ч.
епідеміологічних розслідувань при реєстрації випадків/спалахів цього
захворювання. Наведені нижче рекомендації основані на підходах Сenters for
disease control and prevention (CDC) та World Health Organization (WHO).
Лістеріоз – це інфекційне захворювання, спричинене мікроорганізмами
Listeria monocytogenes. Ці бактерії широко розповсюджені у природі, їх знаходять
у ґрунті, піску, воді. Список джерел (резервуарів) лістерій – досить великий: це
можуть бути дикі гризуни, сільськогосподарські тварини (особливо вівці і свині),
домашні і дикі тварини (бродячі коти і собаки), а також дикі птахи, в тому числі
голуби. Продукти харчування – молоко, м'ясо, риба, овочі, фрукти. Інкубаційний
період 3-70 днів, частіше 21 день.
Існує дві основні форми лістеріозу: неінвазивна та інвазивна форма.
Неінвазивний лістеріоз (гарячковий лістеріальний гастроентерит) є легкою
формою захворювання, що вражає переважно здорових людей. Симптоми
включають діарею, лихоманку, головний біль і міалгію (м’язовий біль). Спалахи
цієї хвороби, як правило, викликані вживанням їжі, що містить високі дози L.
monocytogenes.
Інвазивний лістеріоз є більш важкою формою захворювання і вражає певні
групи ризику. До них відносяться вагітні жінки, пацієнти, які проходять лікування
від раку, ВІЛ та трансплантацію органів, люди похилого віку та немовлята. Ця
форма захворювання характеризується вираженою симптоматикою та високою
летальністю (20–30%). Симптоми включають лихоманку, міалгію (м'язовий біль),
септицемію, менінгіт.
Встановити діагноз лістеріозу за клініко-епідеміологічними даними важко
через поліморфізм клінічних проявів і неможливість в ряді випадків установити
джерело інфекції. Тому вирішальне значення набуває лабораторна діагностика.
Підозрілими на захворювання особами, яких доцільно лабораторно
обстежити на лістеріоз, є:
- особи з ознаками будь-яких інфекційних захворювань, що мають зв'язок з
неблагополучним по лістеріозу господарством (якщо в господарстві виявлено
захворювання тварини лістеріозом);
- особи з рецидивуючими ангінами, симптомами інфекційного захворювання
з лімфаденітом і кон’юнктивітом, септичними проявами, явищами менінгіту і
енцефаліту, професійно пов'язані з тваринами, переробкою тваринницької
продукції;
- вагітні, що мають обтяжений акушерсько-гінекологічний анамнез
(патологія вагітності і попередніх пологів);
- вагітні з катаральними явищами, що мають зв'язок з тваринницьким
господарством або професійно пов'язані з тваринами;
- літні особи і особи з імунодефіцитом з ознаками менінгіту і
менінгоенцефаліту без встановленої раніше причини стану;
- особи з наявністю будь-якої інфекційної симптоматики, що вживали
свідомо інфіковану лістеріями продукцію;
- особи в септичному стані без встановленого раніше діагнозу.
Матеріалом для дослідження можуть бути різні біологічні субстрати: кров,
спинномозкова рідина (СМР), амніотична рідина, мазки з мигдалин, пунктати
лімфатичних вузлів, мазки з піхви і цервикального каналу, фекалії, меконій, гнійні
виділення з очей тощо.
При підозрі на лістеріозний сепсис проводять посів крові, при менінгіті і
менінгоенцефаліті - СМР, при захворюванні немовлят - меконій. Від жінки, що
народила мертвого чи з ознаками лістеріозу дитину, досліджують навколоплідну
рідину, плаценту, відокремлюване родових шляхів.
Крім того, можливе виділення лістерій у мазках з ротоглотки і з фекалій
здорових людей, що розцінюється як безсимптомне носійство.
Для діагностики лістеріозу існують різні методи, включаючи полімеразну
ланцюгову реакцію (ПЛР), серологічні імунохроматографічні. Однак найбільш
надійним методом є бактеріологічне дослідження.Серологічні дослідження (визначення рівня антитіл) практично не мають діагностичної цінності. При всіх лістеріозних інфекціях титри IgG досягають максимуму через 2–4 тижні після початку захворювання. Крім того, споживання продуктів харчування, контамінованих лістеріями (сирі, м'ясні і курячі напівфабрикати і копченина, морепродукти), приводить до наростання титрів антитіл до лістерій (L.monocytogenes) без будь-якої клінічної симптоматики. Антитіла можуть тривало зберігатися і після повної елімінації лістерій з організму людини. При цьому серологічні методи повністю зберігають своє значення для оцінки епідемічної ситуації.
ПЛР може бути використана для швидкого виявлення генетичного матеріалу
збудника в СМР, плацентарній тканині, секційному матеріалі.
Швидкий імунохроматографічний тест застосовується для якісного
виявлення антигену L. monocytogenes у зразках фекалій людини. Результати
експрес-тестування не можуть слугувати єдиним діагностичним критерієм
лістеріозу. Для встановлення діагнозу клініцист повинен врахувати всі клінічні та
лабораторні ознаки захворювання. Якщо результати тестування негативні, а
симптоми захворювання тривають, необхідні додаткові діагностичні обстеження.
Негативний результат імунохроматографічного тесту не виключає наявності лістеріозу.
Більшість випадків лістеріозу людини харчового походження, для
зменшення захворюваності слід вжити заходів, спрямованих на безпеку харчових
продуктів. Важливі стратегії контролю включають програму спостереження та
швидке розслідування зареєстрованих випадків та спалахів, забезпечення
дотримання правил, спрямованих на мінімізацію Listeria monocytogenes у харчових
продуктах, а також підвищення обізнаності про хворобу для громадськості. Далі
розглядається існуюча профілактика та контроль заходи та обговорює потенційні
сфери для покращення.
Профілактика
L. monocytogenes у харчових продуктах гине при пастеризації та кип’ятінні.
Загалом рекомендації щодо профілактики лістеріозу подібні до
рекомендацій, які використовуються для запобігання іншим захворюванням
харчового походження. Це включає практику безпечного поводження з харчовими
продуктами та дотримання п’яти ключів ВООЗ до безпечнішої їжі:
1. Тримати в чистоті.
2. Розділяти сире і варене.
3. Ретельно варити їжу.
4. Їжу зберігати при дотриманні температурного режиму.
5. Використовуйте безпечну воду та продукти харчування.
Особи з груп високого ризику повинні:
Уникати вживання молочних продуктів з непастеризованого молока; м’ясні
делікатеси та готові до вживання м’ясні продукти, такі як ковбаси, шинки,
паштети та м’ясні пасти, а також морепродукти холодного копчення (наприклад,
копчений лосось);
Прочитати та уважно дотримуватися терміну придатності та температури
зберігання, зазначених на етикетці продукту готових до споживання продуктів, щоб гарантувати, що бактерії, потенційно присутні в цих продуктах, не розмножаться до небезпечно високої кількості.
Приготування їжі безпосередньо перед споживанням є ще одним дуже
ефективним способом знищення бактерій.
Лікар-епідеміолог Красилівського відділення ДУ “Хмельницький
обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства
охорони здоров’я України” Світлана КАЧАН
