Красилівська міська територіальна громада

Красилівська міська рада Хмельницької області

ВШАНУВАЛИ ПАМ'ЯТЬ ГЕРОЯ-ЗЕМЛЯКА!

Дата: 24.02.2024 11:16
Кількість переглядів: 185

Сьогодні, 24 лютого, перша річниця з дня загибелі військовослужбовця, одного з найкращих синів України, який поклав життя, захищаючи свою Батьківщину та народ– солдата Андрія ДЕРЕЩУКА.
ДЕРЕЩУК Андрій Володимирович народився 17 грудня 1995 року.

У дитинстві Андрійко дуже любив малювати. Цей хист йому передався від татка, який наполегливо навчав прекрасного і Андрія. Хлопчик любив малювати в альбомі простим олівцем персонажів із мультфільмів, машини, квіти, собак та інших тварин, трансформерів тощо. 

Андрій навчався у Красилівській ЗОШ I – III ст. № 3. Після 5-го класу Андрійк разом із тіткою і двоюрідними братами поїхав у Кам’янець-Подільський. І відразу ж по приїзду кілька своїх малюнків хлопчик присвятив побаченому: зобразив і давню могутню фортецю, і вулички старого міста. Його здібності творити красу відзначала і вчителька трудового навчання Ольга Феодосіївна Олінковська. 

Як же ж радів Андрійко, коли приніс зі школи власноруч виготовлений дерев’яний свічник: «Мамо, тато, подивіться, що я у школі на трудовому навчанні виготовив! Вчителька мене похвалила перед всім класом!» Іншим разом школяр приніс кухонну дошку, турботливо виготовлену власними руками та подарував матусі. Також, будучи учнем, ДЕРЕЩУК Андрій любив такі предмети: образотворче мистецтво, музику, фізкультуру, біологію та хімію.

Андрій часто ходив у спортзал на тренування, як своєї групи, так і просився у тренера на додаткові заняття зі старшою групою. Любив футбол, часто ходив грати на стадіон м’яча.

Андрійкові дуже подобалися розповіді свого татка Володимира про службу у десантних військах. Також зацікавлено слухав розповіді дядька Петра ОРДИНАТ про особливості військової служби у далекому Афганістані. І Андрійко сам мріяв, коли стане дорослим, буде служити у десантних військах. І тому хлопчина з дитинства посилено фізично займався спортом: бігав на різні дистанції на стадіоні поруч школи, займався на турніках, щоденно качав прес тощо. Андрій виріс високим – 1,95 метра, стрункий, фізично підтягнутий, красень – атлет.

По закінченню 9 класів, ДЕРЕЩУК Андрій 1 вересня 2011 р. вступив на навчання у Красилівський професійний ліцей. 
Вивчившись, отримав професію слюсар-ремонтник; слюсар з ремонту автомобілів. 
Після навчання Андрій ДЕРЕЩУК разом із товаришем поїхали в Польщу на заробітки, працювали там на пилорамі. Періодично навідувалися до рідних у Красилів.
Наступні 4 роки разом із товаришем з яким жили на одній вулиці працювали монтажниками-висотниками при будівництві багатьох великих будов у далекій Португалії. 

Як почалася війна, то Андрій подзвонив додому і рішуче сказав рідним: «Я збираюся їхати додому! Піду воювати! Я не буду сидіти осторонь, коли моя країна у вогні!» І приїхав додому. Разом із сестрою Ольгою та її чоловіком Олегом пішли у Красилівську самооборону. Андрій часто вночі чергував біля бомбосховищ, в лікарні на приймальному відділенні, на інших об’єктах критичної інфраструктури.

А у вересні 2022 р. Андрій пішов в Красилівський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки й добровольцем попросився на фронт. 

14 вересня ДЕРЕЩУК Андрій Володимирович востаннє виїхав з рідного Красилова. 

У м. Житомирі проходив місяць навчання. Андрій ДЕРЕЩУК, який з дитинства мріяв стати десантником, потрапив до складу 79-ї окремої десантно-штурмової бригади, а 23 жовтня разом з побратимами поїхав у Донецьку область, на Мар'їнський напрямок. 

Перші 2 тижні було ще бойове залагодження та виконували інші накази, зокрема охороняли мости у Мар’їнці, на передньому краї збирали «200»-х... 
А потім ходили на штурми: важкі бої тривали поблизу м. Мар'їнка, сіл Побєда, Новомихайлівка… Спочатку воїни чергували: 2 доби на «0», тобто на пекельній передовій, і 2 доби у м. Костянтинівка; трішки відпочивали психологічно, висипалися, приводили себе у порядок тощо. А потім: «3 на 3» - 3 доби бої на передовій і 3 доби командири давали трохи відпочити бійцям, замінюючи їх іншими на «0». А коли наставали особливо запеклі бої, то відпочинків не було… 

За весь період перебування десантника ДЕРЕЩУКА Андрія на фронті у нього не було жодної відпустки додому. Друзів його звали: Дакота, Музикант, Француз (Антон).
Зі спогадів побратимів Андрія: «Позивний у ДЕРЕЩУКА був «Ніндзя» (постійно був в балаклаві). Андрій завжди був у русі, займався фізично навіть під час відпочинків між боями… Перед боями завжди був спокійний, міг жартами підняти товаришам настрій». 

20 лютого 2023 р. Андрій подзвонив матусі (як виявилося – востаннє) і повідомив: «Я завтра буду йти на великий штурм. І я не знаю чи повернуся…». 

Ще до 14-ї години 24 лютого 2023 р. Андрій був на зв’язку, а далі його телефон поза межею досяжності… У всіх рідних ще довго була надія, що Андрій живий… 

Сестра Оля згадує: «Я багато раз телефонувала побратимам брата із надією дізнатися про долю Андрійка. Може він зранений десь лежить, може живий братик… І відповіді товаришів були уривчасті: «…у розпал бою, у вихрі свисту куль і вибухів снарядів, у криках і командах, не було можливості ретельно приглядатися один до одного, тим більше, що бійці були в однаковій військовій формі та більшість у балаклавах…».

На жаль, свідчення побратимів Андрія ДЕРЕЩУКА були часто суперечливі: деякі говорили, що бачили як Андрія було поранено, інші стверджували, що ДЕРЕЩУК нібито потрапив у полон, але він точно не впевнений (!), а деякі бійці стверджували, що він загинув... 

А 2 березня 2023 р. сім’ї ДЕРЕЩУКА надійшло трагічне сповіщення, що «…їх син, оператор протитанкового відділення взводу вогневої підтримки 5 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини А 0224, солдат ДЕРЕЩУК Андрій Володимирович під час виконання бойового завдання в ході ведення бойових дій в районі населеного пункту Костянтинівка Донецької області 24 лютого 2023 року зник безвісти». 

Вже згодом рідні дізналася, що були сильні обстріли, і кілька тижнів тіло Андрія та тіла інших полеглих патріотів не було можливості винести з тої місцевості. 
7 липня 2023 р. сім'ї полеглого воїна-Героя, воїна-десантника, воїна-РЯТІВНИКА УКРАЇНИ Андрія Володимировича ДЕРЕЩУКА надійшло скорботне сповіщення, що їх син «…відданий військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину, виявивши мужність, загинув 24 лютого 2023 року під час виконання бойового завдання в районі н. п. Костянтинівка Донецької області».

 13 липня 2023 р. тисячі жителів Красилова віддали шану та провели захисника України Андрія ДЕРЕЩУКА в останню путь. Поховали Героя зі всіма військовими почестями на почесній Алеї Слави на Красилівському кладовищі. 

Воїн-десантник загинув у річницю повномасштабного вторгнення ординців-окупантів. 

Герой прожив лише 27 років 2 місяці 7 днів…

 За вірність військовій присязі, особисту мужність, самовідданість та героїзм, виявлені під час виконання бойових завдань, забезпечення суверенітету і територіальної цілісності України під час російсько-української війни ДЕРЕЩУК Андрій посмертно отримав звання «Почесний громадянин Красилівської міської територі 

альної громади». 

Сьогодні міський голова Ніла Островська разом із секретарем міської ради Іриною Морозович та рідними Андрія ДЕРЕЩУКА поклали квіти на могилу загиблого та вшанували його пам`ять хвилиною мовчання. 

Захищаючи кожного з нас, Андрій Володимирович ДЕРЕЩУК віддав найцінніше — своє молоде ЖИТТЯ. Герой загинув у бою за РІДНУ УКРАЇНСЬКУ ЗЕМЛЮ!

Вічна пам’ять та вічна шана Герою!

Фото без опису


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь