Красилівська міська територіальна громада

Красилівська міська рада Хмельницької області

ВШАНУВАЛИ ПАМ'ЯТЬ ГЕРОЯ-ЗЕМЛЯКА!

Дата: 12.03.2024 13:39
Кількість переглядів: 90

Сьогодні, 12 березня 2024 року, минає друга річниця з дня, коли наша громада отримала страшну звістку з фронту: «…під час артилерійського обстрілу з боку противника в м. Маріуполь загинув бойовий медик десантно-штурмового взводу десантно-штурмового батальйону військової піхоти РАДКОВСЬКИЙ Сергій Васильович, житель села Манівці».

Сергій РАДКОВСЬКИЙ – люблячий син, брат, сержант, позивний "Чех".  
Народився 19 квітня 1993 року в Миколаївській області в селі Чорноморка. Коли Сергію було 2 роки, мама з ним переїхала в с. Манівці.

Навчався Сергій в Манівецькій ЗОШ I-II ступенів. Був розумним, допитливим, відповідальним. Все своє дитинство мріяв стати військовим та служити в морській піхоті.

Після закінчення школи у 2008 році вступив до Хмельницького професійного ліцею електроніки здобувати спеціальність «Електромеханік з ремонту та обслуговування комп’ютерної техніки» по закінченню якого, 30 березня 2011року, отримав диплом.

18 квітня 2011 року, за день до свого 18-річчя, Сергія призвали на службу в армію. Служив на території Хмельниччини, тож батьки мали нагоду інколи його провідати. У квітні 2012 року повернувся додому й став працювати в місцевому господарстві.

Батьки пригадують: «Сергія чомусь увесь час тягнуло до військової справи, він навіть звернувся в одну із військових частин Старокостянтинова, щоб укласти контракт на військову службу, але спочатку йому відмовили, а через пів року зателефонували і сказали: «Якщо не передумав – оформляй документи!» Так і став контрактником.
Службою був задоволений, часто приїжджав додому, любив довго розповідати різні історії нам та молодшому брату Леоніду. Та найбільше любив сестричку Олександру».

У 2014 році, коли в Україні почалася антитерористична операція, почали відбирати військовослужбовців. Разом із іншими побратимами направили на навчання й Сергія РАДКОВСЬКОГО. А через 40 днів юнак потрапив на передову. Служив півтора року в селі Гранітному Волноваського району Донецької області у 30-й військовій бригаді. Після закінчення строкової служби, повернувся додому та кілька місяців був вдома, далеко від бойових дій.

Після тривалого відпочинку та проведеного часу з близькими, Сергій знову уклав контракт на 2 роки з 24-ю військовою бригадою та служив на території Донецької області. Закінчився термін і цього контракту. Вирішив оформляти документи, щоб їхати на роботу за кордон.

Проте одна випадкова зустріч з бойовим побратимом різко змінила всі плани. 
Віра Олександрівна, ніби відчуваючи щось недобре, відмовляла сина: «Їдь краще на заробітки! Ніби й погодився, проте в перших числах лютого прийшов додому з винуватим виглядом і сказав: «Мамо, я їду в 36-ту Миколаївську бригаду...».

4 лютого 2022 року уклав контракт, а 10 лютого вже разом із побратимами стояв на позиціях під Маріуполем. Там же і зустрів повномасштабну війну... 

Батькам Сергія запам'ятався дзвінок 21 лютого 2022 року. Хлопець розповідав, що російські війська підійшли майже до самого Маріуполя...

24 лютого 2022 року Сергій разом з побратимами одні із перших зустрічали ворога.

Віра Володимирівна згадує: «Хоч син ніколи не жалівся, але я знала як йому важко, тому намагалася підтримати, розповідала про сільські новини, про погоду...

Старався телефонувати часто, бо знав, що переживаємо. Але 5 березня 2022 року він подзвонив і сказав: «Мамо, не можу довго розмовляти, поганий зв'язок, перебої зі світлом... Якщо зможу, зателефоную ще».

Батьки навіть не могли подумати, що той дзвінок був останнім… 

28 березня 2022 року пролунав дзвінок з невідомого номеру, телефонував один із побратимів та повідомив, що їх син загинув 11 березня...

Наступного дня Віра Олександрівна поїхала у Красилівський районний військовий комісаріат, щоб дізнатися хоча б щось про сина, там же сказали, що в списках загиблих, безвісти зниклих чи полонених його немає... Отже, це неправда.

Згодом маму Сергія РАДКОВСЬКОГО викликали в Хмельницький районний відділ поліції, де відкрили кримінальну справу стосовно безвісти зниклого сина.

 «Я не вірю в його смерть! Або Сергій прийде живий, або привезуть його тіло. Тоді я погоджуся з тим, що моєї дитини немає!

На той час, коли 36-та бригада приєдналася до «Азова», багато хлопців взяли в полон. Викликає сумнів і той факт, що побратими сказали, що Сергій загинув під Маріуполем, а пізніше повідомили, що в самому Маріуполі. За словами ще одних побратимів їхня бригада знаходилась на заводі «Ілліча». Отже, він ніяк не може бути на «Азовсталі».

Одні кажуть, що місце поховання засекречене, інші повідомляють, що похований він на території «Азовсталі»... Про загибель Сергія розповідають по різному: одні кажуть, що по ньому кілька разів пройшли автоматними чергами, інші кажуть, що був смертельно поранений в шию. Також один з його побратимів казав, що поховав Сергія в окремій могилі, але пізніше виявилося, що сам побратим контужений, осліп і потрапив до полону.

 Я і до цього дня не знаю де мій син, що з ним сталося. Не хочу вірити, що Сергій загинув! Моя дитина жива і незабаром прийде додому! Я відчуваю, що він живий! І час від часу телефоную сину з надією почути його голос..», - каже Віра Олександрівна.

Батьки після сповіщення про загибель дізналися, що в Старокостянтинові в Сергія була дівчина Аня. Вони планували зареєструвати шлюб на місці служби хлопця 19 квітня, у день його народження, але війна перекреслила їх плани. Вона теж не вірить в загибель хлопця та підключилася до пошуків зниклого нареченого.

Згодом їй стало відомо, що його бачили вже після 11 березня 2022 року, однак пізніше той свідок також потрапив до полону. Ниточка пошуків знову обірвалася...

 Коли вручали батькам офіційне повідомлення про смерть, вони сказали: «Прийде живий – буде живий, загинув – привезете тіло, поховаємо. Але тільки тоді, коли покажете паспорт, який при похованні в Маріуполі був при ньому. Тоді ми повіримо!»

Якщо вірити у те, що Сергій Васильович РАДКОВСЬКИЙ все ж таки віддав своє життя за захист своєї держави, то це сталося 12 березня 2022 року в м. Маріуполь.
Тіло загиблого Героя поховано на тимчасово окупованій території «Азовсталі».
Тож наразі перепоховання військовослужбовця є неможливим.

За вірність військовій присязі, особисту мужність, самовідданість та героїзм, виявлені під час виконання бойових завдань, забезпечення суверенітету і територіальної цілісності України під час російсько-українсько
[ 12 березня 2024 р. 13:38 ] ⁨Паша⁩: ї війни РАДКОВСЬКИЙ Сергій посмертно отримав звання «Почесний громадянин Красилівської міської територіальної громади». 

Сьогодні староста села Манівці Анатолій ЛЯМЕЦЬ разом з батьками та рідними Сергія РАДКОВСЬКОГО, працівниками освіти, культури, школярами та жителями села вшанували пам'ять відважного Воїна хвилиною мовчання та поклали квіти до меморіальної дошки, що розміщена на фасаді старостату.    

Життя і подвиг РАДКОВСЬКОГО Сергія Васильовича  назавжди будуть викарбувані у свідомості всіх поколінь українців! 

Вічна пам'ять та шана Герою!

Фото без опису


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь