ВШАНУВАЛИ ПАМ'ЯТЬ ГЕРОЯ-ЗЕМЛЯКА!
Сьогодні, 5 червня, перша річниця з дня загибелі військовослужбовця, одного з найкращих синів України, який поклав життя, захищаючи свою Батьківщину та народ – солдата Івана КУШНІРУКА.
КУШНІРУК Іван Олександрович народився 20 березня 1983 року в місті Красилів.
Навчався в Красилівської загальноосвітньої школи I-III ступеня № 5 (на сьогодні Красилівський ліцей).
13 червня 1998 року закінчив 9 класів школи. Із 1 вересня 1998 р. юнак розпочав навчання у Красилівській філії Старокостянтинівського професійно-технічного училища №1.
25 червня 2001 році хлопець закінчив Старокостянтинівське професійно- технічне училище № 1 і отримав Диплом кваліфікованого робітника, здобувши кваліфікацію «Слюсаря – ремонтника», «Слюсаря з ремонту автомобілів» та отримав атестат про повну загальну середню освіту.
Далі були півтора роки строкової військової служби у Збройних Силах України у м. Старокостянтинові, у військовій частині А 4009.
По закінченню військової служби трудився токарем на Красилівському агрегатному заводі.
Згодом Іван КУШНІРУК переїхав у м. Хмельницький, де працював на оптовій продовольчій базі «Гермес».
У 2008 році одружився, в молодій сім’ї народилася донька.
Доля в Івана склалась так, що йому доводилось працювати на будівництві в різних країнах Європи, але все таки він назавжди повернувся в Україну і трудився будівельником, арматурником- монолітником на новобудовах міста Київ, Хмельницький, Львів. В Красилові також є заклади, які Ваня будував – медичний центр «Агапіт».
26 лютого 2022 року, на третій день початку широкомасштабного вторгнення військ російської федерації, КУШНІРУК Іван повернувся зі Львова у Красилів і вступив добровольцем до Красилівської міської територіальної оборони.
Несли чергування та охорону важливих об’єктів інфраструктури нашого міста: бомбосховищ Красилова, Красилівського РЕМ ПАТ «Хмельницькобленерго», слідкували за громадським порядком у місті в нічний час тощо.
19 січня 2023 року КУШНІРУК Іван отримав повістку. Спочатку було військове навчання у м. Яворів Львівської області. Службу проходив у 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила (24 ОМБр, в/ч А0998).
Разом із побратимами був направлений на схід України. Перебував в багатьох «гарячих» точках Донецької області західніше Горлівки поблизу селищ міського типу Південне, Північне, Нью-Йорка, міста Залізне, селища Шуми та інших населених пунктів гарячого Донбасу.
Солдат КУШНІРУК Іван був кулеметником кулеметного взводу 3-ї стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила.
Короткими були при вільній нагоді телефоні розмови Вані із мамою, сестрою Галиною, братом Юрієм (молодшим на 7 років), друзями.
Зі споминів сестри Галини: «Ваня спочатку чергував: 4 х 2 (чотири доби – відпочинку, а 2 доби – «бойові на «нулі». А потім: 2 на 2 ( дві доби на «нулі» у боях і 2 доби відпочинку. На відпочинок відводили воїнів у населені пункти під Костянтинівкою. Під час тих 2-х днів передишки – солдати відсипалися, приводили себе та свій одяг і взуття у порядок, трішки емоційно відходили від напруги боїв… Налаштований Ваня був оптимістично, хоча за його словами там були постійні «бойові тривоги», до яких воїни звикали…Розказував, що приходилося дуже багато копати окопів, часто окопуватися… Коли не міг говорити, то ставив у телефоні +. «Плюс», що означало, що все добре зі мною, я живий, все гаразд».
Остання телефонна розмова із Ваньою була 5 червня 2023 р. А далі телефонний зв'язок із воїном пропав… Галя вкотре набирала Ваню по телефоні, а були лише довгі гудки - ніхто не брав трубки… Тривога наростала, Галя постійно плакала… Не було зв’язку із сином, коли телефонувала і мама Ганна. І з кожним днем біль та розпач наростали! Сотні і сотні разів Галя та мама Ганна намагалися додзвонитися до Вані – проте його телефон мовчав…
А 9 червня 2023 р. сім’ї воїна надійшло Сповіщення №12 Хмельницького РТЦК та СП про те, що солдат Кушнірук Іван Олександрович 05.06.2023 р. під час наступальних бойових дій в районні населеного пункту Північне Донецької області під час переміщення між позиціями зник безвісти.
Восени 2022 р. ми вже поховали двох родичів: ГАВРИЛЮКА Івана та ВЕРХОЛУ Анатолія, які смертю хоробрих загинули у боях, захищаючи рідну Україну.
А 21.06.2023 р. сім’ї захисника України КУШНІРУКА вже від Хмельницького РТЦК та СП прийшло трагічне сповіщення № 33 про те що Іван КУШНІРУК загинув у бою під час наступальних дій поблизу н. п. Північне та в подальшому його тіло було доставлено та опізнано у встановленому законом порядку в КЗЛОР «Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи» м. Львів. Лікарське свідоцтво про смерть № 796/ 23 від 19.06.2023 року».
Сьогодні міський голова Ніла Островська разом із секретарем міської ради Іриною Морозович відвідали могилу Івана КУШНІРУКА, поклали квіти та вшанували його пам`ять хвилиною мовчання.
Захищаючи кожного з нас, Іван КУШНІРУК віддав найцінніше — своє молоде ЖИТТЯ. Герой загинув у бою за РІДНУ УКРАЇНСЬКУ ЗЕМЛЮ!
Вічна пам’ять та вічна шана Герою!
