ВШАНУВАЛИ ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЯ УКРАЇНИ
Сьогодні минає друга річниця як у бою з ворогом загинув наш земляк Герой України, майор Національної гвардії України спецпідрозділу «Омега» – Вадим ЗЕЛЕНЮК.
Народився Воїн 10 червня 1988 року в м. Красилів. Навчався в Красилівській загальноосвітній школі №1. У спогадах однокласників та вчителів він веселий, добрий, надійний та справедливий. Він був світлим та позитивним, надійним другом та душею класу. Вадим був готовий прийти на допомогу, мав свою точку зору і вмів її відстоювати.
З дитинства активно займався спортом та брав участь в різноманітних змаганнях, де перемагав та посідав призові місця. Ще в садочку він був першим у всіх «руханках» та естафетах. Тож, коли хлопець пішов у спортивну секцію, це нікого не здивувало. Тренерів вражало інше – затятість маленького хлопчика, який після поразок не знеохочувався, а ще більше докладав зусиль для змагань. Таку рису дуже цінують у спорті, бо саме вона є ознакою чемпіонів. І Вадим ЗЕЛЕНЮК, зрештою, ним став. Спочатку він займався дзюдо, а потім обрав для себе самбо.
У 2004 році закінчив 9 класів та вступив на навчання в Республіканське вище училище фізичної культури (РВУФК) в Києві. Там закінчив одинадцять класів.
У 2006 – 2010 роках навчався в Київському Національному Університеті Внутрішніх Справ і здобув дві спеціальності.
Після закінчення університету проходив військову службу у антитерористичному підрозділі спеціального призначення «ОМЕГА» ВВ МВС України, на посаді офіцера десантно-штурмової групи до інструктора зі спорту І категорії групи неолімпійських видів спорту спортивної команди Клубу Національної гвардії України.
З 2010 – 2015 є членом збірної команди України з боротьби самбо. У цей період неодноразово був призером чемпіонатів України та Міжнародних чемпіонатів, також неодноразовим переможцем «Кубку Президента» України по силовим структурам з рукопашного бою та чемпіон НГУ з рукопашного бою.
Вадим був бронзовим призером чемпіонату Європи та чемпіонату світу з самбо, багаторазовий переможець Етапів Кубку світу, чемпіон України та багаторазовий чемпіон Кубку України з самбо, бойового самбо, дзюдо. Виконував нормативи МСМК з універсального бою та став чемпіоном Європи з універсального бою.
Вадим був майстром спорту з самбо, бойового самбо, дзюдо, майстер спорту з універсального бою. Він входив до спільноти «пінгвіни», де займався зимовим плаванням, пірнанням в ополонку та брав участь у Моржі Fest та веслуванні на драгонботах – човнах -драконах.
З 2014 року постійно виїжджав на ротації, виконуючи бойові завдання на сході України.
По житті Вадим сміливий військовий, спортсмен-Чемпіон, найдобріший син на землі, найкращий брат, люблячий онук та надійний друг. Для всіх він знаходив час для спілкування, дружбу і любов. Був елегантний, вихований та справжній,.. але війна жорстока та завжди забирає найкращих.
Був не раз у різних важких ситуаціях, але завжди до рідних писав, що все добре. Як справжній люблячий син, брат, онук оберігав наш спокій, тому ніколи ні на що не нарікав.
«Його голосові повідомлення слухаю досі, його спокійний голос. Мама — люблю, цілую. Бережи себе... навіть його голос посміхався, підбадьорював. Я досі не вірю, що він вже в іншому світі. Для мене здається, що він поруч і скаже: – Мам, привіт, як ти?
Мій син, моє щастя, на жаль, не вберігся, це моя біль, моє розбите серце, вічний сум і сльози...
24 Лютого о 4-30 ранку Вадим подзвонив і повідомив страшну звістку: ˗˗ Війна!!!
Це були хвилини страху, відчаю і хвилювання, він там! Найрідніший, найдобріший, сміливий і відважний, який буде першим, хто зустріне ворога, тому що Вадим по-іншому не зможе»,˗˗ каже мама Ніна Семенівна.
З початку повномасштабного вторгнення військ рф на територію України Вадим входив до складу групи, завдяки якій було проведення розвідки цілей та корегування артилерійського вогню в Київській області.
Вадим проявляв себе хоробрим офіцером, який ризикуючи життям, один з найперших у складі групи рухався по маршрутах можливого знаходження противника.
Вадим виконував службово-бойові завдання на Ізюмському напрямку Харківської області. Його група кожного дня проводила розвідку на передньому краю оборони. Вадим уміло надавав домедичну допомогу завдяки якій врятував життя двом військовослужбовцям.
З червня він брав участь у штурмових діях в місті Сєвєродонецьк. Там він проявив хоробрість та не зупинився перед переважаючими силами противника. Завдяки злагодженій роботі групи, була проведена яскрава операція з захопленням адміністративної будівлі та взято у полон шістьох військових рф. Він входив до складу групи ПТРК «Стугна».
Майор Вадим ЗЕЛЕНЮК за мужність та героїзм, проявлений під час виконання службово-бойових завдань, нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (22.07.2022).
22 серпня 2022 року група отримала завдання відбити штурмові дії ворога та закріпитись на визначених рубежах. За допомогою двох розрахунків ПТРК NLAW Вадим знищив 2 ворожі БМП разом із екіпажем. Коли залишки ворожої піхоти зайшли на позицію, гвардієць один із перших висунувся на зустріч чисельним силам противника та вступив у бій.
Військовослужбовці, прикриваючи один одного, просувались все далі й далі, знищуючи живу силу противника. Крокуючи на зустріч смерті, крок за кроком, Вадим разом із побратимами відвойовували захоплену землю. У ході пересування майор ЗЕЛЕНЮК, прикриваючи побратимів та відводячи вогонь на себе, отримав вогнепальне поранення, однак продовжував наступати та вести вогонь.
Пересуваючись між позиціями, група потрапила під мінометний ворожий обстріл, який коректувався аеророзвідкою противника. До чергової ворожої групи залишалось декілька метрів, але в цей момент осколком міни Вадим отримав поранення, яке зупинило його життя.
Геройський вчинок побратима надихнув кожного військовослужбовця групи. У результаті зачистки ворога було повністю знищено та відкинуто від лінії оборони. Вадим загинув на полі бою, як справжній Герой, віддавши найцінніше – своє життя, врятувавши своїх побратимів.
Нагороджений званням Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» посмертно.
«Ми чекали Вадима 30 серпня на ротацію. Він писав, що все добре, телефонував, що скоро відпустка — побачимося. Адже вдома майже не був... Як я раділа, що він приїхав на своє день народження 10 червня 2022 року, цілувала його, він був таким худим... Відчувала і бачила, що таке війна на нулю. Просила: «Синочок, будь обережним»,- а він лиш посміхався і запевняв, що в нього все добре. Вадим завжди у серцях і молитвах, у спогадах та пам'яті. Вдома досі на столі його світлини та речі, які ним пахнуть. Я з ним розмовляю, цілую, розповідаю про все...», ˗˗ каже мама.
«Вадим цінував якісне військове спорядження. Тому друзі знали, що саме якісь такі „ніштяки“ — це найкращий подарунок для нього», — пригадує сестра.
Вадим ще й встигав вести «бойовий щоденник» — знімати будні солдата, підкреслюючи, що це найкраща у світі робота.
«Мужній, добрий, ніжний, красивий — ТИ так любив життя, твої мрії завжди були тобі пі
д силу, тому ми продовжуємо здійснювати всі твої задуми. Дякуючи твоїм друзям, спортсменам та побратимам, з якими ми постійно організовуємо заходи в пам'ять про ТЕБЕ, — ТИ живий в наших серцях. Змагання різного рівня, вечори пам'яті, забіги та безліч зустрічей з твоїми друзями по всій Україні.
Не виміряти наш біль і в сльозах не пролити. Ми Тебе, як живого, будемо вічно любити і пам'ятати! Світла пам'ять про тебе житиме вічно!!!»
Сьогодні, у день смерті Героя України, секретар міської ради Ірина Морозович, староста Чернелівського старостинського округу Валентина Поліщук, перший тренер Вадима Олександр Тимотієвич, тренер Сергій Каліновський поклали квіти на могилу загиблого та вшанували його пам’ять хвилиною мовчання.
Пам’ятаймо про наших Захисників, які віддали найдорожче за Україну та за кожного з нас – свої життя, сьогодні, завтра, завжди…
Вічна пам'ять та вічна слава Вадиму ЗЕЛЕНЮКУ!
