ВШАНУВАЛИ ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЯ-ЗЕМЛЯКА!
ВШАНУВАЛИ ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЯ-ЗЕМЛЯКА!
Сьогодні, 12 листопада 2024 року, ми згадуємо нашого земляка, Івана ГАВРИЛЮКА, який героїчно загинув, захищаючи рідну землю від ворога.
Іван Андрійович Бородавка народився 27 листопада 1983 року у селі Єрчики Попільнянського району Житомирської області.
Згодом, коли Іванко закінчив 1 клас, переїхали жити в Миколаївську область, у село Агрономія, де тато трудився в однойменному радгоспі «Агрономія».
У сім’ї було багато діток: Іванко, Віталій, Андрій, Михайло й Оксана.
Оскільки тато щоденно трудився на полях радгоспу, на плечі Вані як старшого з дітей лягало дуже багато домашніх та господарських справ. Тож він, фактично ще дитина, не маючи по суті щасливого безтурботного дитинства, постійно був у клопотах: потрібно ж було після уроків попорати все господарство, а ще у хаті приглянути за меншенькими братиками й сестричкою: нагодувати їх, доглядати за ними, помити посуд тощо…
Під час канікул підліток Іванко трудився у радгоспі поруч із татом Андрієм. А з уподобань на дозвіллі була риболовля. І коли хлопчина викроював годину-другу вільного часу, дуже любив взяти вудки й піти до місцевого ставка порибалити. І добрий улов доповнював раціон скромної селянської їжі.
Після школи юнак поїхав навчатися в Арбузинське ПТУ № 39 на тракториста. Разом закінчив і вечірню школу та здобув повну середню освіту.
22 травня 2000 р. трагічно загинув батько під колесами трактора… І п’ятеро дітей фактично залишилися сиротами. Після смерті батька, щоб діток не забрали в інтернат, за ними приїхала із Житомирщини татова сестра Лілія Гузак, у якої було велике любляче серце і душа! Вона разом із чоловіком Степаном виховували своїх четверо діток. І тепер у їхній сім’ї стало вже дев’ятеро дітей. Нелегко було Лідії, але кожен день і кожну ніч, кожну мить вона випромінювала свою велику материнську любов!
У 2001 р. вісімнадцятирічного Івана Бородавку призвали на строкову військову службу у ЗСУ. Прослуживши півторарічний термін, Іван, купивши квіти, торт та інші солодощі, приїхав до мами Ліди та восьми своїх менших братиків і сестрички.
Іван не сидів довго без діла, а, зібравши речі, поїхав у Київ на заробітки – потрібно ж було прогодовувати менших сімох братиків і сестричку та себе… Нелегке було життя, нелегкою була його доля… Та пори все хлопець виріс добрим, працьовитим, чесним, вольовим, сильним тілом і душею та кришталево порядною людиною!
Прогарувавши, як віл, усі будні тижня на будовах столиці, Іван на вихідні, купивши гостинці, поспішав до рідних, дорогих йому людей, бо потрібно ж було і мамі Ліді допомогти. А веранду до хати Іван спромігся побудувати всього за 1 день, і підсобниками у нього була велика дружна сім’я. Адже ще з дитинства був роботящим сільським хлопцем. І щодня, коли Ваня ще був у селі біля рідних, він старався переробити всю необхідну роботу. І хлів новий поставив, і сінник – хлопець був невтомним трударем. Юнак дуже цінував кожен день, прожитий разом із родиною! І його спілкування, і помисли, і добрі трудові справи – все це випромінювало велику синівську та братерську любов!
Свою долю, свою другу люблячу половинку дружину Ірину Гаврилюк Іван знайшов в інтернеті через спільних знайомих. І на початку червня 2011 року Іван Бородавка переїхав у Красилів, який і став йому також рідним. 5 жовтня 2013 р. відбулася щаслива подія – у Красилівському відділі ДРАЦС поєднали свої долі Бородавка Іван Андрійович та Гаврилюк Ірина Володимирівна.
Під час реєстрації шлюбу чоловік взяв прізвище дружини - Гаврилюк. Іван дуже любив двох донечок: Дашу та Олександру, завжди приділяв їм багато уваги, оточив своєю турботою, був люблячим, лагідним, ніжним і татком, і чоловіком. У період з липня 2013-го по січень 2015-го рр. Гаврилюк працював приймальником металу у ливарному цеху Красилівського машинобудівного заводу.
6 лютого 2015 року у зв’язку із мобілізацією Ваня був призваний Красилівським військкоматом. Тактико-спеціальні навчання проходив на полігоні поблизу села Нова Любомирка Рівненської області. Надалі солдат Іван Гаврилюк переїхав у Закарпаття, у м. Мукачево, де служив в 15-му Окремому гірсько-піхотному батальйоні (15 ОГШБ) у складі 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади (128 ОГШБр). А в період із 20 травня по 27 жовтня 2015 р. солдат АТО Іван Гаврилюк виконував завдання у Станиці Луганській Луганської області. Потім у солдата були місця дислокації несення служби на Яворівському полігоні Львівської області та полігоні Широкий Лан Миколаївської області. А далі – на фронт у «гарячі точки».
У період із 02.03.2016 р. по 06.04.2016 р. мужній воїн Іван Гаврилюк виконував бойові завдання неподалік Донецького аеропорту, обороняючи рубежі шахти «Бутівка» та опорний пункт «Зеніт» на околиці м. Авдіївка. Там точилися запеклі бої, з оточення вони виходили живим коридором. 26 травня 2016 р. військовою частиною А0796 Гаврилюку Івану було видано посвідчення учасника бойових дій та нагрудний знак «Ветеран війни – учасник бойових дій.
Іван повернувся у Красилів до рідної сім’ї. Щоб улюблені діточки Сашенька і Дашенька та дружина Іруся були максимально забезпечені всім необхідним, чоловік регулярно їздив на будови столиці, працював у ТОВ «Індивідуал Буд».
Керівництво та колектив будівельної компанії були дуже задоволені талановитим працелюбним Гаврилюком Іваном, який опанував низку будівельних професій, та багато разів нагороджували його почесними грамотами, подяками, преміями.
24 лютого 2022 р. московська хижа орда напала на Україну. І 1 березня того ж року чоловік знову взяв до рук зброю і пішов захищати рідну державу.
Іван Гаврилюк – солдат 1-го гранатометного відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки 108-го окремого гірсько-штурмового батальйону (108 ОГШБ; в/ч А 3715) 10-ї Окремої гірсько-штурмової бригади (10 ОГШБр). У березні воїни бригади звільняли Київщину від московських ординців-вбивць. Були звільнені населені пункти: Рудницьке, Лук'янівка, Лукаші. Пізніше 10 ОГШБр була переведена на Донеччину.
У вересні 2022 р. звільнили селище Спірне, після чого мужній воїн-гранатометник Гаврилюк Іван брав участь у героїчній обороні Соледара та міста-фортеці Бахмут й багатьох інших українських міст, селищ, сіл.
Зі спогадів Гаврилюк Надії Василівни: «За війну нам нічого не розказував. Лише запевняв завжди: «В мене все добре». Ваня був справедливим і чесним, був Патріотом!»
Дружина Ірина, витираючи гіркі сльози, додає: «Ми мріяли купити хату на околиці тихого села, ближче до лісу чи річки. Мій Ваня говорив: - Я стільки вже набачився на війні, що хочу відпочити. Я не хочу жити у місті, я хочу тиші й спокою. Ми оселимося на околиці села і будемо часто ходити в ліс, на річку. Ми будемо ЩАСЛИВІ: на новому обійсті будемо сім’єю жити – господарювати».
Про останній бій та обставини загибелі солдата-гранатометника Гаврилюка Івана Андрійовича оповів його бойовий побратим і товариш Олександр:
«Поблизу населеного пункту Спірне було 4 наших позиції. З самого ранку того дня (12 листопада 2022 р.) ворог одночасно пішов у наступ на всі чотири рубежі нашої оборони. Безпосередньо наша позиція була у посадці серед поля, на позиції було 4 бійці: Ваня, Сергій, Олександр та Олег. Ваня Гаврилюк - старший групи, він вміло розставив бійців і керував обороною і сам обрав собі найближчий до ворога сектор обстрілу (найважчий сектор, найвідповідальнішу ділянку!). На наші позиції пішли ворожі БТРи та танки. І коли ворогу не вдалося прорватися, він відкрив артилерійсько-мінометний вогонь. Ваня загинув о пів на одинадцяту ранку 12 листопада 2022 року».
Смерть Героя була миттєвою… Осколки ворожого снаряду пошкодили життєво важливі артерії шиї, плеча та ніг, і Ваня швидко стік кров’ю. У тому ж бою також загинув і побратим Сергій. А Олег та Олександр були важко поранені та контужені… Вранці до них підійшли наші розвідники й забрали поранених і вбитих ГЕРОЇВ...
В день загибелі Захисника секретар міської ради Ірина МОРОЗОВИЧ та начальник управління соціального захисту міської ради Ірина ГАВРИЛЮК відвідали могилу Героя та поклали квіти, вшанувавши подвиг нашого земляка, який воював за мир, за Україну, за нас.
Вічна Слава, Шана та Пам'ять ГАВРИЛЮКУ Івану та усім ГЕРОЯМ, хоробрим воїнам ЗСУ, які боронили та боронять цілісність та Незалежність нашої рідної країни!
