🕯 Не згасне пам’ять поколінь
📌 Сьогодні, 22 листопада, громада вшанувала пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921-1923 і 1946-1947 років.
Біля пам’ятника «Жертвам Голодомору 1932-1933 років та політичних репресій» зібралися працівники міської ради, представники установ, лідери учнівського самоврядування та мешканці громади на чолі з міським головою Нілою ОСТРОВСЬКОЮ, щоб схилити голови перед світлою пам’яттю мільйонів українців, чиє життя забрала не стихія, а людська жорстокість. Ми згадали тих, чиї голоси колись раптом обірвалися, і тих, хто тримався до останнього за життя своїх дітей, своїх родин, своєї землі.
Міський голова звернулася до присутніх, підкресливши, що Голодомор був свідомою політикою нищення українського народу, а наш обов’язок сьогодні – пам'ятати та боротися:
«Слава Україні!
Часи змінилися, а ворог той самий… Тоді в 1932-1933 роках, Сталін вирішив знищити українців як політичну націю, бо він бачив що ми здатні створити власну державу. У нас вона вже була у 1917-1921 роках, але ми її втратили. На початку 30-х років більше чотирьох тисяч повстань були по всій Україні. Селяни були проти того, щоб їх зробили рабами, заганяючи в колгоспи. Сталінський режим вирішим геноцидом, Голодомором знищити нашу націю. І загинуло, за різними підрахунками, більше п’яти мільйонів українців. Ми повинні це пам’ятати.
Дійсно, часи змінилися, а ворог той самий. І зараз росія нищить українські міста і села, мордує голодом, депортує, вбиває, бо хоче так само знищити українців як націю, нашу мову і культуру, нашу ідентичність і нашу державу. І ми повинні пам’ятати це. Пам’ятати ці трагічні сторінки історії і не забувати.
Я прошу хвилиною мовчання вшанувати пам’ять усіх невинно замордованих голодом, усіх, хто хотів жити, боровся, але їх вбила росія…
Ми повинні пам’ятати про Голодомор, бо це нагадування нам усім, що може стати з народом, коли він втрачає власну державу, коли окупант приходить на найродючіші, найщедріші в світі землі та замордовує голодом мільйони людей. А найкраща наша пам’ять – це наша Перемога.
Слава нашим Захисникам, які тримають ненависну орду і не пускають її сюди. Допомагаймо їм зі всіх сил і Україна буде! Слава Україні!» – Ніла Островська
🌾До підніжжя пам’ятника поклали снопи пшениці – символ відібраного у народу хліба та спустошеної української землі. Лампадки, запалені поруч, тихо мерехтіли, стаючи світлом пам’яті і скорботи за всіма, кого забрав голод.
🇺🇦 Пам’ять про Голодомор об’єднує нас у відповідальності за майбутнє та нагадує, наскільки цінною є свобода нашого народу.
