ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЮ!
Сьогодні, 14 квітня, жителі та гості міста живим коридором пам’яті та шани, навколішки провели в останню дорогу, командира установки 1-го відділення розгороджень взводу розгородження інженерно-саперної роти 2-го інженерно-саперного батальйону, жителя міста Красилів – старшого сержанта Юрія КУЗНЄЦОВА, 1966 року народження.
Панахида за загиблим проведена у Свято-Воскресенському храмі Православної церкви України.
Прощання з Героєм відбулось на площі Незалежності:
«Дорога громадо, сьогодні ми прощаємося з Героєм – старшим сержантом Юрієм КУЗНЄЦОВИМ, який залишаючись вірним військовій присязі, після майже чотирьох років виконання бойових завдань різної складності, помер 7 квітня в селі Гурівка на Миколаївщині.
Юрій Кузнєцов народився в Уральській області Росії. У віці чотирьох років, разом з мамою повернувся у її рідне, наше, село Кульчини, там пішов до початкової школи. З 5 по 9 клас навчався в Красилівській школі №1. Згодом отримав професію механіка в Чорноострівському професійному училищі. Як і всі його однолітки служив строкову службу в армії. У 80-х роках також навчався у Сімферопольському вищому військовому училищі. Тоді й в думках, ні в Юрія, ні в кого, не було, що ті, з ким він навчався, підуть проти нього зі зброєю.
Юрій Кузнєцов не боявся ніякої роботи – працював на борових установках, забезпечував свою сім'ю, радів двом синам і мріяв про їхнє щасливе майбутнє, хоча тоді сімейне життя не склалося і Юрій повернувся у його вже рідне село Кульчини. Працював слюсарем по ремонту двигунів, водієм на комунальному підприємстві, також декілька років перебував за кордоном.
У 2022 році, коли Велика війна прийшла на нашу землю, Юрій Кузнєцов добровольцем пішов до Збройних Сил України. Після проходження військового навчання в Кам'янець-Подільському, де він познайомився з теперішньою дружиною, воював на Східному фронті, а згодом на Запорізькому та Херсонському напрямках. Дружина Марія згадує Юрія як доброго, чуйного та турботливого чоловіка, який піклувався та допомагав у всьому. Їхнє щастя було дуже коротким, але в спогадах це найщасливіші моменти спільного життя. Зі слів дружини – війна його їй подарувала, а потім війна його й забрала.
Юрій Кузнєцов до останнього свого подиху був вірний військовій присязі, мужньо виконував військовий обов'язок і віддав найдорожче – своє життя за Україну.
Прошу хвилиною мовчання вшанувати світлу пам'ять Героя Юрія Кузнєцова та всіх Героїв, які собою захистили рідну землю, свою родину та кожного з нас.
Низький уклін та щирі співчуття від усієї Красилівської громади мамі Героя – Ніні Кузьмівні, щирі співчуття дружині Марії, рідним синам – Віктору та Сергію, які зараз перебувають на непідконтрольній Україні території, щирі співчуття названій доньці Валентині, яка дуже сумує, бо відчула від Юрія справжню батьківську турботу. Щирі співчуття усій родині, усім, хто знав і любив Юрія.
Тримаймо стрій і всіма силами допомагаймо війську, не допускаймо зневіри та втоми. Перед нами приклад жертовності та героїзму. Незважаючи на вже не дуже молодий вік, Юрій Кузнєцов не вагаючись взяв до рук зброю, захистив кожного з нас і дав нам можливість жити далі. Ми це будемо пам'ятати вічно. Подвиг Юрія Кузнєцова навіки в історії української держави та Красилівської громади.
Вічна пам'ять і вічна слава Герою! Слава Україні!» – Ніла Островська
Поховали Героя на Алеї Слави міста Красилів.
Усі витрати, пов’язані з похованням Воїна, профінансовано з бюджету громади.
Світла пам’ять і низький уклін Захиснику України!
